Психологічна підтримка

Національна „гаряча лінія“ для дітей та молоді: 116 111 або
0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів,
анонімно), Messenger @childhotline.ukraine, Instagram @childhotline_ua,
Telegram @CHL116111.
Національна „гаряча лінія“ з попередження домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123
з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно,
конфіденційно).
Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
Анонімний онлайн-щоденник „Тільки нікому не кажи“ дає можливість
написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями
в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння
з батьками: https://secrets.1plus1.ua/.
Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 7333.
Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 3770, (099) 632 1818, (093) 609 3003.
„Лiнiя допомоги“: (067) 975 7676, (066) 975 7676, (093) 975 7676.
Лінія психологічної допомоги для військових та членів їх сімей:
0800 505 085.
Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих
кризових станів: (044) 456 1702, (044) 456 1725.
Національна „гаряча лінія“ з питань наркозалежності та ЗПТ:
0 800 507 727.
Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік,
дружніх до молоді), supportME (від фахівців).
Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції:
0 800 211 444.
Гаряча лінія з профілактики суїцидів: https://lifelineukraine.com/.
Гаряча лінія професійної підтримки „Стоп паніка“, безкоштовний
багатоканальний номер: 0 800 501 892.
Платформа „Мені здається“: https://nachasi.com/2021/02/05/platformitseems-to-me/.
Платформа „Розкажи мені“: https://tellme.com.ua/.
Канал психологічної підтримки „ПОРУЧ“ для підлітків та молоді:
https://t.me/poruch_me.
6
В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія_Хаб функціонує
напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн:
https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r.
За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки „Як ти?“ (безкоштовно,
у будь-який час доби): https://bit.ly/3QLUdwO.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу
лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0 800 300 155 (дзвінки
безкоштовні).
Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти
відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як
зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини: https://bit.ly/3OzJm6Z.
Телеграм-канал „підтримай дитину“ створено з турботою про батьків
і дітей: https://t.me/s/pidtrumaidutuny.
Онлайн-платформа „Аврора“: консультування постраждалих від
насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у
будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку
на сайті „Розірви коло“ у розділі „Психотерапевтична допомога“:
https://rozirvykolo.org/mental-support/.
Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у
цьому потребу: УкрЄдність: https://ukr-ednist.com.ua/.
Група психологічної підтримки „Разом“: https://razom.live/.
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
Національна „гаряча лінія“ для дітей та молоді за номерами:
0 800 500 225 або 116 111.
Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають
контент сексуального характеру).
Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
Інтернет-платформа „Бийся як дівчина“:
https://www.instagram.com/flg_ua/.
База даних жіночих організацій: http://portal.uwf.org.ua/.
Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні):
http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/.
Організація Teenergizer – консультації за принципом „рівний –
рівному“ або з психологом безкоштовно і конфіденційно:
https://teenergizer.org/consultations.
Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 1545
(далі обрати „3“).
Куди потрібно звертатися за допомогою тим, хто перебуває за
кордоном
7
Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та
мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в
країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія,
Сербія, Румунія, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія,
Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні,
через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua;
телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine.

Є кілька речей, яких варто навчитися, щоб краще справлятись із стресом, ховаючись в укритті.

1. Пристосування та зосередження на тому, що ви можете контролювати, а не на тому, чого змінити вам не під силу.

Щоб почуватися краще — думайте про те, що можливо  зробити «тут і зараз».

У моменти активації частин мозку, які відповідають за прагнення та пошук того, що може піти нам на користь, — відбувається своєрідне перемикання й відволікання від страху та паніки.

2. Навчитися мріяти. 

Під час Другої світової війни було виявлено, що дуже корисно концентруватися на тих справах, які плануєте виконати одразу після завершення війни. 

•Подумайте, що робитимете, куди поїдете, чого навчитеся, що збудуєте, з ким зустрінетеся…

Мріяти в часи тотальної невизначеності дуже складно, але, якщо ви ховаєтеся в укритті, важливо не фіксуватися на своєму страху, бо сіяння паніки — один із різновидів зброї, яку використовує ворог.

•Адже страх зазвичай приносить набагато більше страждань, ніж нам здається. Ви не можете вплинути на хід бомбардувань, проте — можете працювати над своїм самопочуттям і прокачувати навички стресостійкості.

3. Знаходячись в укритті, контактуйте з іншими людьми.

•Бавтеся з дітьми. Згадайте ігри, як-от «Слова», «Крокодил», «Хто я», та запропонуйте пограти іншим або членам своєї родини.

•Якщо у вас нема ніякого бажання з кимось спілкуватися — встановіть на телефон додатки з кросвордами або тетрісом.

4. Звертайте увагу на присутніх. Можливо, комусь знадобиться  допомога або підтримка.

5. Обов’язково пийте воду в достатній кількості.

6. Опануйте нескладні дихальні техніки й використовуйте їх, коли є нагальна потреба знизити рівень тривоги.

 Не варто очікувати від людини, яка побувала в зоні бойових дій, що вона ділитиметься з вами емоціями чи обговорюватиме пережиті події.
По-перше, вона може цього просто не потребувати.
По-друге, вона може не хотіти обговорювати це саме з вами. Це може відбуватися з різних причин — через недовіру саме до вас, неготовність узагалі торкатися «болючих тем», небажання вносити війну в мирне життя, а також прагнення захистити вас від того, крізь що вона пройшла.
Іноді відкритися комусь чужому легше, ніж близьким.
Досить часто побратими стають ближчими для військовослужбовців, ніж родина. Поставтеся до цього з розумінням. Пройдений важкий шлях було розділено з іншим, вони вижили разом, у них є спільний досвід, історії та жарти. Бойовий товариш може стати тим, із ким пов’язане життя, хто розуміє й підтримує, хто здатний розділити переживання та зрозуміти без слів. Часто така взаємна підтримка дає змогу легше адаптуватися до умов, що змінилися.
Порадійте життю й самі — ваше «кисле» обличчя не підтримає оточуючих. Іноді навпаки — здатне викликати почуття провини через те, що непростий стан людини впливає на інших. Насправді нікому не стане ліпше, якщо вам погано. Не варто зупиняти своє життя заради інших — військові воюють за те, щоб країна жила. Дивно буде також робити вигляд, ніби нічого не сталося, й не обговорювати тему війни. Від цього бойові дії не припиняться. Радше робити щось задля перемоги на своєму місці — те, що приносить користь, дає змогу знаходити сенс і адаптуватися до нових умов.
Фрази, які не мають звучати: «Я тебе розумію», «Ох ти ж бідненький!», «Ти мусиш…», «Ти повинен…», «Усе буде гаразд». Вони не працюють. Ми реально не знаємо, що саме людина пережила, як вона це зробила, що з нею зараз. Ми не можемо пообіцяти, що в світі зникне зло й стане безпечно жити. 
Найголовніші фрази в цей момент: «Я поруч», «Ти не сам». І справді — залишатись разом і долати життєві труднощі спільно є надзвичайно цінним під час війни.
Не варто також називати людину «хворою», «нещасною», «такою, що потребує лікування». Ненормальність зараз породжується ситуацією. Всі переживання та реакції є нормальними в ненормальній ситуації війни. Кожен реагуватиме за цих обставин із огляду на наявні цінності, ідеї, знання, ресурси, фізичні й душевні сили. «Нормалізація», розуміння того, що відбувається з людиною, дає змогу зменшити її напругу з цього приводу.
Для кожної людини першочерговим є забезпечення її базових потреб. Потурбуйтеся про це — створіть можливість поїсти, виспатися, помитися. Проте бажання нагодувати чимось смачним не має перетворюватися на насильство. Змушувати щось робити — теж не найкраща ідея. Коли людина переживає сильні емоції, організм витрачає багато енергії, а тому потребує тривалішого відновлення. Якщо в людини з’являються нові здорові звички, їх варто підтримати. Це може стати не лише фізичним, а й психологічним ресурсом.
Війна змінила життя всіх нас, але різною мірою. Нове часто сприймається вороже. Тому перед тим, як щось змінювати, спитайте іншого, чи готовий він до цього. Іноді найбільш ресурсним є щось звичне, те, що було в мирний час, — випити чаю з улюбленої чашки, скрип дверей, знайомі запахи тощо. Тому переставити меблі перед поверненням воїна додому може виявитися не найкращою ідеєю. Якщо це можливо — не змінюйте звичних умов побуту. Ритуали, які були до війни, також можна зберігати — це дає відчуття стабільності, контролю над ситуацією.

В Україні зараз немає жодної людини, яку б не зачепила війна. Але досвід кожного з нас різниться. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі.
 
 Спілкування з оточуючими під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли взаємодієш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій (це може стосуватись як військових, так і цивільних).
 
Варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх, контактуючи з ними. Адже іноді саме «дбайливе» ставлення може провокувати негативні переживання в людей, які й так пережили стресові події.
 
 Завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати. Сам факт, що вона — перед вами, є свідченням того, що вона є «здатною».
 
У більшості випадків людина може сама вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Не забирайте в неї здатність бути суб’єктом власного життя.
 
Не робіть вибір за іншого.
Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось змінювати в планах, оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.
 
Поважайте кордони людини.
Вона має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Також не варто торкатися чужого тіла без дозволу. Якщо нам дуже хочеться обійняти — це наше бажання, й воно може не збігатися з потребою іншої людини.
 
Перебування в зоні бойових дій може сильно впливати на людину, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно — ми не можемо знати всі обставини життя іншого. Краще запитати прямо й пояснити, що саме вас турбує.
 
Не жалійте, а співпереживайте.
Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай дорослому ми співчуваємо, співпереживаємо. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.
 
Турбуючись про людину, непогано створити умови для переживання нею позитивних емоцій. Однак не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, сум, горювати й усвідомлювати те, що з нею відбувається.
 
Не знецінюйте її емоції, порівнюючи з іншими — кожен переживає власні стани, й кожному потрібен свій час, аби пройти цей процес.
 
Дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо людині, котра повернулась із зони бойових дій, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію — добре буде надати їй таку можливість. Означення словами того, що вона пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не лише говорити — ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте з нею поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто — для цього потрібно бути емоційно стабільним, ставати опорою самому собі.

Поради батькам та вчителям до 1 вересня

Мета дистанційного навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх

Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.

Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.

Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини. 

Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.

Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний або агресивний, одразу зверніться до психолога навчального закладу для подальшої психологічної підтримки дитини.

Війна, що залишається на тлі протягом тривалого періоду, впливає на організм як стресовий чинник, якщо людина читає новини, обговорює з іншими людьми події, має знайомих військових чи переселенців.

Якщо людина глибоко в тилу припинила взаємодіяти з воєнною тематикою взагалі, то війна може не створювати для неї стресу.

Але людина, яка не забула про війну, майже напевно матиме симптоми хронічного стресу: загострення або появу фізичних хвороб, депресію, підвищену тривожність і розосередженість, демотивацію.

ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ

Зверніть увагу на безпеку.
•Якщо людина сидить під бомбардуваннями, найкраще, що вона зараз може зробити для себе, — виїхати з цієї зони.

•Якщо це неможливо, варто максимум зусиль направити на рутинне піклування про себе і близьких: створення максимального комфорту в усьому, в чому можливо тут і зараз. Паралельно відслідковуючи усі можливості виїхати в безпеку.

В умовно безпечних місцях треба відслідкувати усі свої потреби, які раніше задовольнялися автоматично, а тепер або вимагають особливих зусиль, або ігноруються. Для кожної з таких потреб варто розробити спосіб найпростішого її задоволення. Це дозволить як відчути більше стабільності, так і не витрачати зайві сили.

Також на нас постійно тисне ще почуття провини за те, що я наче замало вкладаюсь у те, щоб перемога сталася, що не на часі задовольняти потреби. Там, де ти міг би зробити життя кращим, ти нібито не маєш права. Не маєш права зараз радіти та бути щасливим, бо комусь точно гірше.

Тут як приклад є Ізраїль — у них війна йде постійно, але немає заборони на радість. Навпаки — вони радіють життю, будують життя якомога краще, якомога яскравіше. І саме це дає їм можливість понад 70 років постійно воювати та водночас жити на повну.

Почуття провини та «неначасність» життя для українців значною мірою є нав’язаною культурною концепцією. Якщо комусь погано, то решта теж не має права радіти, якщо десь помирають люди, то всі мають одночасно з цього приводу мати суцільну жалобу. Тут нашаровується дуже багато культурних контекстів: ставлення до смерті, ставлення до чужих страждань тощо.

Для того, щоб не хейтити весь час одне одного, якраз і треба насолоджуватися життям!

Якщо в нас нормально працює система, ми в будь-якій ситуації, можемо відповісти обставинам, отримати необхідний результат.

А коли відчуваємо, що немає сил і можливості відповісти на проблему, то єдине, що лишається, — страждати. І так страждання стає основою психіки.

Через це ми швидко виснажуємося як система: починаємо хейтити одне одного, якщо швидко не вдається перемогти.

Стрес і страждання забирають наші сили. Для того, щоб бути ефективним, необхідно мати потужний внутрішній ресурс. Цей ресурс починається з піклування про себе і власного щасливого життя.

Копінгові механізми — це навички, які допомагають нам упоратися зі стресом

 УМІННЯ ВІДСТЕЖУВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ.

•Потрібно спочатку дозволяти собі певні емоції, а проживши їх, помічати, які конкретні причини були для цієї емоції та що з цим можна зробити.

 УМІННЯ ПРОЖИВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ.

•Це набір практик, серед яких мають бути й гальмівні (на кшталт дихання та медитацій), але цього точно буде недостатньо. Бо якщо в нас є причина для агресії або страху, це вимагає фізичної дії. Не просто дозволити собі гнів, а дозволити собі цей гнів вилити, наприклад, у крик, боксерську грушу, знищення паперу тощо.

 УМІННЯ ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ.

•Коли є серйозна проблема, ми часто знецінюємо свої дрібні потреби, тому що «та на що це впливає?!». Але якщо ми маємо кілька десятків незадоволених, навіть найдрібніших потреб, то якість життя суттєво знижується.

•Відповідно, рівень стресу суттєво зростає. Якщо головну проблему прибрати не можна, можна вибудувати фундамент з інших, задоволених потреб, і тоді головна проблема перестає бути настільки болючою.

Учені одного з університетів США розробили методику, мета якої — допомогти кожній людині самотужки впоратися із тривогою.

Ця методика включає такі кроки:

 Визнайте свою тривогу та визначте її причини. Скажіть собі: «Моя нервова система працює на граничній швидкості, тому що я хвилююся про (річ Х або явище Y)».

 Не критикуйте себе за ці почуття, натомість скажіть собі: «Це нормальна, здорова реакція мого організму на нинішні обставини, які є складними, стресовими або важкими. Це нормально почуватися так».

 Пам’ятайте, що ви можете відчувати сильну тривогу і все ще ефективно працювати: людина, яка почала відчувати підвищену тривожність, може ще протягом тривалого часу працювати цілком добре — так само, як вона робила це раніше.

Згадайте попередні моменти в мирний час, коли ви сильно хвилювалися, але все одно успішно робили те, що було потрібно.

Можливо, раніше у вашому житті були моменти, сповнені тривоги перед подією чи зустріччю, проте пізніше хтось (наприклад, ваш керівник на роботі) сказав, що ви чудово впоралися з роботою.

 Правильно осмислюйте те, що відбувається. Напади паніки часто викликають у вас відчуття, ніби ви вмираєте або маєте серцевий напад.

Нагадайте собі: «У мене напад паніки, але він нешкідливий, тимчасовий, і мені нічого не потрібно робити».

Крім того, майте на увазі, що те, що ви відчуваєте під час панічного нападу, насправді є протилежним реальним ознакам неминучої смерті. У даному випадку ваше тіло активує реакцію «борись або тікай», тобто систему, що виникла в людей у процесі еволюції, систему, яка сприяє виживанню.

 Перевіряйте свої думки. Люди із тривожністю часто зосереджуються на найгірших сценаріях. Щоб подолати ці тривоги, подумайте, наскільки вони реальні.

Скажімо, ви нервуєте через складну ситуацію, яка виникла на роботі. Замість того, щоб думати про якісь вчинки, зумовлені відчаєм, скажіть собі: «Я нервую, але я готовий. Деякі речі підуть добре, а деякі — ні».

Переосмислення ваших страхів допомагає навчити ваш мозок знаходити раціональний спосіб справлятися зі своїми тривожними думками.
 Про правильне дихання. Глибоке дихання допомагає заспокоїтися.

Ви, можливо, раніше чули про спеціальні дихальні вправи, проте зараз вам не потрібно турбуватися про підрахунок певної кількості вдихів і видихів.

Замість цього просто зосередьтеся на рівномірному вдиху та видиху. Це допоможе сповільнити та перенаправити ваші думки.

 Просто змініть вид діяльності на якийсь час. Встаньте, прогуляйтеся, приберіть зайві речі зі свого столу або винесіть сміття з кухні — будь-яка дія, яка перериває ваш хід думок, допомагає вам відновити відчуття контролю.

 Станьте прямо. Коли ми хвилюємося, ми сутулимося, тим самим підсвідомо захищаючи верхню частину тіла, де розташовані наше серце та легені.

Для застосування негайної фізичної «протиотрути» від цієї природної реакції відведіть плечі назад, встаньте або сядьте, розставивши ноги, і відкрийте груди. Це допомагає вашому тілу почати відчувати, що воно знову контролює ситуацію.

 Тримайтеся подалі від цукру. Під час стресу може виникнути спокуса з’їсти щось солодке. Але в цьому випадку плитка шоколаду чи пара тістечок можуть принести більше шкоди, ніж користі, оскільки дослідження засвідчують, що споживання занадто великої кількості цукру може погіршити відчуття тривоги.

Замість того, щоб тягнутися до солодкого, випийте склянку води або з’їжте страву, збагачену білком (найпростіший приклад — шматочок вареного пісного м’яса), який забезпечить повільне засвоєння енергії.

Таку енергію ваше тіло зможе використовувати для відновлення нормального психічного стану.

 Подивіться кінокомедію чи гумористичну передачу. Ця тактика може здатися занадто простою, але вона є цілком ефективною.

Учені стверджують, що сміх є хорошими ліками для стривоженої психіки. Дослідження засвідчують, що сміх має багато переваг для нашого психічного здоров’я та добробуту. Деякі автори навіть впевнені в тому, що гумор може допомогти зменшити тривожність так само, як фізичні вправи (або навіть краще).

 Якщо тривога не дає вам спати, не лежіть у ліжку в марному очікуванні сну. Якщо ви прокинулися, лежите в ліжку більше ніж 5 хвилин і відчуваєте «атаку» тривожних думок, негайно встаньте, підіть в іншу кімнату та запишіть свої тривоги. Поверніться до ліжка, коли відчуєте втому, але негайно встаньте знову, якщо почнете відчувати тривогу.

Може знадобитися кілька ночей, сповнених ходіння туди-сюди, але ця вправа здатна привчити ваш мозок до того, що ліжко призначене лише для сну, а не для тривожних думок.

Інструмент 1: 3А3ЕМЛЯЄМОСЯ

ЗАЗЕМЛЯЙТЕСЯ під час емоційної бурі  («емоційна буря» означає, що вас переповнюють важкі думки і почуття), ЗВЕРТАЮЧИ УВАГУ на свої думки та почуття, УПОВІЛЬНЮЮЧИСЬ і З’ЄДНУЮЧИСЬ зі своїм тілом,
повільно притискаючи ступні до підлоги, потягуючись і дихаючи, а потім ПЕРЕНАПРАВТЕ УВАГУ
і ВКЛЮЧІТЬСЯ в навколишній світ.

Що ви можете бачити, чути, торкатися, смакувати і нюхати?

•Зверніть увагу на те, що знаходиться перед вами.
•Зауважте, де ви знаходитеся, хто поруч з вами і що ви робите.

Практична порада:

Заземлення є особливо корисним під час стресових ситуацій і емоційної бурі.
Ви можете практикувати заземлення, маючи всього 1-2 хвилини, наприклад, коли ви чекаєте чогось, до чи після якоїсь повсякденної справи.
Практикуючись, ви можете помітити, що нудні заняття стають приємнішими, і вам також буде легше використовувати заземлення пізніше, у складніших ситуаціях.

Інструмент 2: “ВІДЧІПЛЯЄМОСЯ 3 ГАЧКА”

1) ЗВЕРНІТЬ УВАГУ на те, що вас зачепила важка думка чи почуття.
Усвідомте, що важка думка чи почуття відволікають вас, і з
цікавістю поспостерігайте за ними.
2) Потім подумки НАЗВІТЬ цю важку думку чи почуття, наприклад:
«Ось у мене з’явилася важка думка»;
«Ось важкість у грудях»;
«Ось мене охопив гнів»;
«Ось важка думка про минуле»;
«Я звертаю увагу на важку думку»;
«Я звертаю увагу на страхи щодо майбутнього».
3) Потім ПЕРЕНАПРАВТЕ УВАГУ на те, що ви робите. Приділяйте всю свою увагу тим, хто поруч із вами, і тому, чим ви займаєтеся.
Замість того, щоб боротися з думкою чи почуттям, дозвольте їм проходити крізь вас, наче погода, яка змінюється на небі.

Якщо ви не будете боротися з погодою, у вас буде більше часу
та енергії для включення в навколишній світ і важливих для вас справ.


Інструмент 3: ДІЄМО ЗГІДНО І3 ВЛАСНИМИ ЦІННОСТЯМИ

Виберіть найважливіші для вас цінності, наприклад:
• бути добрим і турботливим/доброю і турботливою;
• бути готовим/готовою допомогти;
• бути сміливим/сміливою;
• бути працьовитим/працьовитою.
Ви повинні вирішити, які цінності є для вас найважливішими!
Потім виберіть одну маленьку дію згідно із цими цінностями:
те, що ви зможете зробити наступного тижня. Що ви зробите? Що скажете? Навіть найменші дії важливі!

Пам’ятайте, що є три підходи до будь-якої складної ситуації:
1. ПІТИ.
2. ЗМІНИТИ ТЕ, ЩО МОЖНА ЗМІНИТИ, ПРИЙНЯТИ БІЛЬ ТОГО, ЩО НЕ МОЖНА ЗМІНИТИ, І ЖИТИ ЗГІДНО ЗІ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ.
3. ЗДАТИСЯ І ВІДМОВИТИСЯ ВІД СВОЇХ ЦІННОСТЕЙ.

Інструмент 4: ПРОЯВЛЯЄМО ДОБРОТУ

Будьте добрими. Звертайте увагу на свій біль та біль інших людей і
реагуйте на нього з добротою.
”Відчіпляйтеся з гачка” недобрих думок, ЗВЕРТАЮЧИ на них УВАГУ і НАЗИВАЮЧИ їх. Потім спробуйте поговорити із собою по-доброму.
Якщо ви добрі до себе, у вас буде більше енергії, щоб допомагати
іншим, і більше натхнення, щоб проявляти до них доброту. Отже,
користь отримають всі.
Ви можете також простягнути свою руку і уявити, що вона
наповнюється добротою. А тепер ніжно прикладіть долоню до
будь-якої частини свого тіла, де ви відчуваєте біль. Відчуйте, як
тепло перетікає з долоні у ваше тіло, і подивіться, чи можете ви бути добрими до себе через цю долоню.


Юлія Ворман

Дослідження британських учених виявили, що чим більше часу діти у віці 10 років проводять у соціальних мережах, тим більше погіршується їхнє психічне благополуччя в підлітковому віці від 10 до 15 років.
Психічне здоров’я• Оскільки мозок підлітків ще розвивається, вплив великої кількості контенту в соцмережах може бути негативним і зашкодити майбутньому психічному добробуту.
Тривожність• Молодих людей постійно закидують інформацією про те, що роблять їхні друзі, однолітки та кумири, через що вони можуть почуватися самотньо. І якщо їхні постинги не отримують достатньо «лайків» і коментарів, порівнюючи з їхніми друзями, підлітки можуть відчувати невиправдану, необґрунтовану тривожність та починають думати, що вони недостатньо хороші.
Проблеми зі сном• Соцмережі спричиняють звикання, і підлітки можуть бути настільки захоплені постингом, що втрачають відчуття часу, через що можливі порушення сну.Прийоми допомоги для запобігання шкідливому впливу соцмереж• Обмеження використання соціальних мереж, особливо для молодших підлітків. Це допоможе захистити їхнє психічне здоров’я.• Дотримуватися вказівок щодо соціальних медіа. На багатьох платформах соцмереж мінімальний вік для створення облікових записів на них становить 13 років. Якщо ваша дитина хоче створити обліковий запис у соціальних мережах до цього віку, поясніть їй, чому існують ці правила.• Розмова про соціальні медіа. Почніть обговорення з дитиною соцмереж. Оцініть її почуття щодо цього — чи подобається їй користуватися ними, чи не викликає це в неї занепокоєння та тривожність.• Будьте прикладом для наслідування. Подайте приклад дитині, відкладаючи телефон під час вживання їжі, обмежуючи тривалість свого спілкування в соцмережах і встановлюючи час щодня, коли ви взагалі не користуєтеся сучасними технологіями. Дитина зрозуміє вашу поведінку та матиме здоровіші взаємини із соціальними мережами.• Допоможіть дитині організувати її акаунт — поговоріть з нею про те, чиї сторінки в соцмережах вона відвідує найчастіше і чому. Допоможіть їй стати фоловером людей, які є хорошим прикладом для наслідування, і заохочуйте підлітка відписуватися від облікових записів, через які вони почуваються погано.
Про позитивний вплив спілкування в соціальних мережах• Дослідження та критичне мислення.Інтернет надає доступ до багатьох інформаційних ресурсів, які допоможуть дітям і підліткам дізнатися багато цікавого й корисного. Це може стати у пригоді під час навчання у школі чи виші або для дослідження сфер інтересів. Також варто навчати дітей, як аналізувати інформацію, щоб вибирати надійні джерела.• Зближення та спільнота.Соціальні мережі можуть сприяти підтриманню зв’язків, дозволяючи дітям залишатися вдома, але водночас мати контакт з іншими членами сім’ї або друзями, які не живуть поруч.• Самовираження.Діти та підлітки можуть навчитися ділитися своїми думками в інтернеті, що є потужним інструментом для зміцнення впевненості. Вони можуть навчитися спілкуватися з іншими людьми та оцінювати інші погляди або думки, відмінні від їхніх власних.• Творчість і дослідницькі інтереси.У багато чому сучасні технології сприяють творчості та навчанню новим навичкам за допомогою спеціальних програм для різного віку.• Організація та самоорганізація. Комп’ютерні технології можуть бути корисними для організації та планування.

1. Турбота про тіло.Те, як ми почуваємося фізично, неодмінно має вплив і на емоційний стан. Тож бережіть себе й за наявності проблем зі здоров’ям звертайтеся до лікаря. Не варто відкладати турботу про себе на “після війни”.
2. Турбота про раціон.Збалансоване харчування — наступна складова у фундаменті самодопомоги щодо стабілізації емоційного стану.
3. Фізична активність.Збалансованим має бути не тільки харчування, а й фізичні навантаження. Але пам’ятайте, що як надлишок, так і недостатня кількість фізичної активності є однаково шкідливими для здоров’я. Тому намагайтеся знаходити в усьому золоту середину.
4. Скажіть “ні” безконтрольному прийому ліків, що знижують рівень тривоги й впливають на емоційний стан.Пам’ятайте, що тільки лікар має право призначати вам антидепресанти або інші групи ліків та визначати дозування й термін прийому препаратів. Самолікування може призвести до погіршення стану.
5. Відмовтеся від постійного моніторингу новин.Відпишіться від зайвих каналів, які здебільшого дублюють одну й ту саму інформацію. Створіть графік перегляду новин (наприклад, 15 хв. на день).
6. Якісний сон.Неможливо почуватися емоційно врівноваженим, якщо ви маєте проблеми зі сном. Тому дбайте про свій сон. За потреби зверніться до психотерапевта по кваліфіковану допомогу.
7. Відпочивайте.Відновлюйте свої ресурси за допомогою речей, які вам приносять задоволення. За прогулянку на свіжому повітрі перед сном або перегляд цікавого фільму ваш організм неодмінно вам подякує.
8. Слухайте музику.Музика має вплив на наші почуття й здатна викликати появу різних емоцій. Створіть декілька музичних добірок, назвіть їх, наприклад: “Музика, що бадьорить”, “Музика для сну”, “Релакс”… Далі додайте в кожну зі створених добірок музичні твори, що викликають у вас певні емоції, й прослуховуйте їх для створення потрібного вам настрою.Юлія Ворман, практичний психолог.

Що треба знати, аби легше пережити події сьогоденняПсихологічна стійкість (резильєнтність) — це спроможність проходити крізь життєві випробування, зберігаючи, відновлюючи при цьому психічне здоров’я, особистісну цілісність та ріст, соціальні зв’язки.
Це надзвичайно важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м’язами) — і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя.
Ми стаємо більш резильєнтні (стійкіші) кожен раз, коли у миті випробувань вибираємо резильєнтну відповідь:•зводитися, коли падаємо;•творити життя з надією попри біль втрат;•бути мужніми попри страх і т. д.Які складові психологічної стійкості?
1. Цінності: знати сенс свого життя, своє покликання і жити згідно з цим навіть у часи найважчих випробувань.
2. Ефективна дія: організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом.
3. Корисне мислення: здатність сприйняти ситуацію і навігувати у ній з мудрими та світлими думками.
4. Взаємопідтримка та ефективна співдія: об’єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків.
5. Ефективна регуляція енергії та емоцій.Джерело: Український інститут когнітивно-поведінкової терапії.

Практика стійкості потребує технік та їхнього щоденного відпрацювання.

ЦІННОСТІ:

– визначають сенс нашого життя, те, що в ньому є найголовнішим, наше відчуття Правди.
– визначають, як ми хочемо жити, якою людиною бути, яким змістом наповнити сторінки своєї книги життя.
– надихають. Вони дають силу і мужність. І коли ми проходимо крізь випробування, саме цінності дають нам силу вистояти та визначають наш спосіб сприйняття обставин і відповідь на них.

ВКАЗІВКИ:

   Нам важливо мати ясне усвідомлення наших цінностей.

Цьому допоможуть ряд запитань, які слід ставити собі регулярно:
•Що для мене в житті найважливіше? •Що є сенсом мого життя?
•Яке життя я хочу прожити? Як я хочу його прожити? Який слід залишити? •Якою людиною я хочу бути?

Спробуйте записувати відповіді в щоденник. Пробуйте повертатися до цих відповідей і цих запитань, переглядати на різних етапах життя, застосовувати до різних сфер, питаючи себе кожен раз, як сьогодні в цих обставинах я можу жити згідно зі своїми цінностями?

   Інколи цінності не чути одразу.

Але важливо не поспішати, а глибоко слухати. Бо цінності це не просто те, що раціонально обґрунтовано.

Цінності це насамперед те, на що «резонує» наше серце, що дає відчуття «музики», яка нас надихає.

Тож корисним може бути теж подумати, в які моменти життя ви справді відчували, що це і є Життя, що ви робите щось важливе, те, що справді маєте робити? Чи є люди, життя яких вам подобається, зворушує, надихає? Чи є мрії, якими «горить» серце?

   Деколи корисно подивитися на цінність життя з перспективи усвідомлення власної смертності: якщо уявити, що ви прожили гарне життя і озираєтеся назад за мить до смерті — що би ви хотіли побачити, що було у вашому житті? Який слід ви б хотіли залишити в ньому? Які стосунки мати з людьми? Які плоди ви б хотіли, щоби принесло ваше життя?

А якщо припустити, що вам залишилося жити зовсім трішки — що би ви робили насамперед?

Інколи ці запитання можуть змінити спосіб сприйняття і допомогти бачити, відчувати найголовніше…

    Інколи відчуття цінностей приходить не одразу, а росте з життєвим досвідом.

Набагато краще усвідомлювати, що ти ще в пошуку свого сенсу життя, аніж просто перейняти загальноприйняту модель та «жити, як усі».

Для деяких людей відчуття цінностей може бути пов’язане з духовним досвідом, відчуттям того, що виходить за межі твого життя.

Для інших — народитися у глибоких стосунках любові чи змістовній праці, з відчуттям приналежності до більшого, з дотику до людського страждання чи до краси.

   Коли у вас є відчуття цінностей, спробуйте описати і записати.

Цінності це завжди про те, як ви хочете жити — це дієслово або спосіб описати дію. Воно завжди незавершене — бо цінності це напрямок, а не точка на дорозі.

Це те, як ви хочете жити, а не просто те, що ви хочете мати. Якою людиною бути, а не те, що має статися з вами. Саме тому цінності це щось, що завжди є з вами, що від вас ніхто і ніколи не може відібрати.

Саме тому вони дають вам сили і натхнення пройти будь-які випробування.
Саме на них тримається наша стійкість (резильєнтність). Але цінності є не просто для того, щоб їх знати. Вони як компас — для того, щоби згідно з ними жити. Які б не були обставини, труднощі, обмеження — жити згідно з тим відчуттям Правди, яке є в серці.

Джерело: Український інститут когнітивно-поведінкової терапії

Важливо пильнувати свої думкиЧастина нашої свідомості майже постійно думає, надає значення подіям, коментує — а відтак визначає наші емоційні реакції й дії.Це можна уявити так, ніби ми подорожуємо автомобілем і одна частина нас «тримає кермо», а інша — як «пілот» поруч аналізує, коментує, дає вказівки.Ми звикли довіряти цій частині нас. І нам може здаватися: як може бути інакше — це ж ми. Але коли нам в голову приходять думки, це зовсім не означає, що вони є правдивими, що вони є корисними і навіть загалом доречними (вже не кажучи про те, що це можуть бути зовсім не наші думки, а «вкладені нам у голову»).

Тому є ризик, що якщо ми сліпо віримо нашим думкам, то будемо в їхньому полоні, і наші емоційні реакції й дії можуть бути дуже некорисними в даній ситуації. Тож дуже важливо навчитися помічати наші думки, критично їх оцінювати і тоді робити вибір, чи вони корисні, чи недоречні й помилкові. А відтак — ефективно користуватися нашим мисленням.Вказівки: Розвивайте уміння спостерігати за тим, як і про що ви думаєте.Думки це всього лише думки — спробуйте дивитися на них зі сторони.Наприклад, у момент зміни настрою (це вказує, що думка «заряджена») питати себе: «Що промайнуло в мене в голові, яке значення я надав даній ситуації?» — і записувати думку чи образ. Якщо вам вдалося помітити таку емоційно заряджену думку, перш ніж діяти під її впливом, запитайте себе: які є докази, щоби вірити цій думці, а які їй перечать?•Чи є спосіб отримати більше доказів та перевірити даний спосіб оцінки ситуації?•Чи є альтернативне пояснення? Чи це корисно так думати в даній ситуації?•Які можуть бути наслідки такого сприйняття і дій під впливом такого мислення?•Чи є кращий, більш корисний спосіб сприйняти дану ситуацію? Спробуйте теж подивитися глибше, чи цей спосіб сприйняття не визначається іншими факторами.
Для прикладу, часом ми думаємо дуже спотворено під впливом сильних емоційних хвиль («у страху очі великі», «засліпило від люті»).
Часом наші думки є під впливом інших (з метою «промити мізки», обробити нас пропагандою, зманіпулювати).
Часом ми просто думаємо за інерцією так, як усі довкола, або ж за звичкою, як раніше думали в такій ситуації.
Часом наше мислення є під впливом минулого досвіду (наприклад, якщо нас постійно критикували і знецінювали в дитинстві — і ми схильні тепер собі за все докоряти, не вірити в себе і т. д.).
Такі способи мислення — не дають нам можливості думати вільно, побачити реальність неупереджено і глибоко, діяти інакше. Зверніть на це увагу — адже звільнення починається з усвідомлення.
На основі такого критичного переосмислення спробуйте оцінити, чи таке мислення є об’єктивним і корисним, чи існує, можливо, кращий, правдивіший і корисніший спосіб оцінки даної ситуації та мислення в даному контексті.Сформулюйте тоді свої оновлені думки — записати їх може бути найкращим способом їх ясно висловити.
Пов’яжіть тоді думки з діями — адже врешті-решт нам треба не лише критично, вільно та ясно думати, але й мудро діяти!Джерело: Український інститут когнітивно-поведінкової терапії.

Шановні здобувачі освіти! Не очікуйте опіки, а розраховуйте на дружню підтримку оточуючих, яка надасть Вам відчуття рівності, потрібності та незалежності, тому:
 
Зверніться за допомогою до старших для того, щоб вільно орієнтуватися на території коледжу.
 
Не допускайте зайвої опіки, намагайтесь стати самостійним в обслуговуванні.
 
Прагніть виконувати посильну і цікаву роботу, підтримуйте охайність і порядок на робочому місці в коледжі, у гуртожитку.
 
Не уникайте тих, хто готовий прийти Вам на допомогу.
 
Активніше добивайтесь отримання потрібної Вам інформації та нових знань.
 
Не створюйте емоційну напругу у відносинах із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим.
 
Змістовно проводьте свій вільний час із іншими студентами, набувайте хороших друзів.
 
Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам’ятайте, що Ви потрібні іншим людям.
 
Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні – це допоможе Вам пов’язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.
 
При виникненні непорозумінь користуйтесь послугами відділів, які опікуються студентами (куратор, педагог, психолог).
 
 
 
 
 
 
 
Практичні рекомендації для адаптації студентів-першокурсників від психолога!
НАМАГАЙТЕСЬ УСІМА ЗУСИЛЛЯМИ:
1.   Не порушувати норм та правил поведінки.
2.   Брати активну участь у заходах, які проводяться в коледжі.
3.   Виконувати рекомендації викладачів щодо навчання.
4.   Співпрацювати з групою та завжди підтримувати один одного.
5.   Регулярно відвідувати заняття.
6.   Стримувати негативні емоції.
7.   Бути впевненим у собі і своїх діях.
8.   Не відмовляти у допомозі тим, хто цього потребує.
9.   Бути цілеспрямованим, ставити перед собою чітку мету та досягати її.
10.         Концентрувати свою увагу на навчанні.
11.         Співпрацювати з викладачами та студентами.
12.         Вдосконалювати свої знання.
13.         Вирішувати всі проблеми з куратором.
14.         Ввічливо та з розумінням ставитись до людей із особливими потребами.
15.         Не боятись пробувати щось нове для себе.
16.         Поважати думку оточуючих.
17.         Відповідати на заняттях.
18.         Намагатись досягти нових та корисних знань.
19.         Радіти кожному дню, проведеному у коледжі адже цей період – неповторний!

Українці — сталь. Але навіть «сталевим» людям часом потрібна підтримка.1
Не варто нехтувати власним ментальним здоров’ям. Відчуваєте потребу? Зверніться за допомогою до фахівців.
Ми зібрали для вас контакти, за якими можна отримати кваліфіковану та безоплатну психологічну підтримку.
Частина 1.Телеграм-боти:Друг. Перша допомогаЯк ти?Центр Відкриті Двері — допомога людям, чиє життя зазнало впливу війни або інших травматичних подій.Бот для ЗАХИСНИКІВ — підтримка для військових від фахівців госпіталю ветеранів війни «Лісова поляна» МОЗ України.Elomia — анонімна психологічна підтримка 24/7.Онлайн-платформи:Розкажи мені — онлайн-платформа безкоштовної психологічної допомоги.Mental Help — безкоштовна психологічна допомога та аудіопрактики.Zanovo — пропонує 15-хвилинні аудіозаняття, які допомагають долати труднощі, ставити собі правильні запитання та знаходити відповіді на них.Поруч — офлайн та онлайн групи психологічної підтримки для підлітків і батьків.UA Mental Help — психологічна допомога та інформаційна підтримка українців під час війни.PsyHelpUA — психологічна допомога українцям.Хаб стійкості — на платформі доступна служба першої психологічної допомоги для тих, хто мешкає в Україні, та тих, хто був змушений переїхати.Mindly — психологічна допомога українцям, що постраждали у війні.Teenergizer — онлайн-консультації для підлітків.УкрЄдність — на сайті доступні індивідуальні консультації, підтримуючі психологічні групи та корисні статті на тематику актуальну в умовах воєнного стану.

Теплі спогади чи пастка: Як ностальгія впливає на наше теперішнє.
Частина 1Ностальгія – складний емоційний стан, що може об’єднувати почуття втрати та піднесення, надії та водночас тривоги з приводу свого теперішнього чи майбутнього. І хоча вперше це поняття з’явилося як дефініція стану глибокої туги людини за батьківщиною, сьогодні ми точно знаємо: приводів для ностальгії – значно більше.Щасливі спогади з дитинства, університетські роки, перші стосунки, Різдво в Україні за місяць перед повномасштабним вторгненням… усі ці фрагменти з минулого вриваються в наше життя, часто без запрошення. І провокують сильні емоції, адже охоплює враження, що так добре, як тоді, – вже ніколи не буде.То чому ж ностальгія часто така приваблива для нас і чи можуть образи з минулого зашкодити нашому теперішньому? Для вас ми зібрали кілька порад, як цього не допустити.
Будьте реалістомЗгадуючи минуле, люди схильні ідеалізувати. Хороші, радісні події з плином часу нам здаються ще більш щасливими, а негативні аспекти – наша пам’ять ніби витісняє. Так ми у власних спогадах «змінюємо реальність». Те саме стосується і людей з минулого. Будьте обережні. Насправді це така собі когнітивна пастка, через яку створений вашою уявою та пам’яттю ідеал з минулого стає недосяжним.
Досліджуйте власні емоціїНостальгія часто показник того, що в теперішньому житті людині чогось бракує. Наприклад, відчуття легкості та безтурботності, як у студентські роки. Тобто, бракує не обставин з минулого, а власного емоційного стану в тих обставинах. Його як раз можна відновити. Це зробити значно простіше, ніж повернутися на навчання, як варіант. Головне зрозуміти: в чому справжня причина вашої ностальгії?
Шукайте нові враженняОдна з причин для ностальгії – це відсутність нових вражень та знакових подій в житті. Тому наш мозок повертає нас в минуле знову і знову в пошуках приємних емоцій. Однак довго це тривати не може, і скоро ресурс буде вичерпано. Тож надійний спосіб у цьому випадку – соціальна активність і нові контакти

ЧИ ВАРТО ВІДЗНАЧАТИ ЗИМОВІ СВЯТА В УМОВАХ ВІЙНИ?
Поради психологівНа 10 місяці війни нервова система більшості українців, ніби оголений дріт. Стрес та втома дають про себе знати. Однак попереду зимові свята, а отже…
І тут виникає дилема: чи взагалі маємо ми право готуватися до новорічних свят, коли у країні триває війна, а більшість областей балансують на межі блекауту?З одного боку, так хочеться відчути радість та подарувати її близьким. З іншого — почуття провини перед тими, хто постраждав більше, перед захисниками та українцями на окупованих територіях з’їдає зсередини. То як бути? Ось що стосовно цього думають українські психологи.

Моменти радості дають стимул боротися далі«Радість — одна з базових емоцій людини, і потреба в її відчутті в нас живе з народження. З якими б складними обставинами не зіштовхнулася людина з дитинства, радість — це те, що несвідомо штовхає її приймати ті рішення, які збережуть її життя. Так вже запрограмований наш мозок, він постійно потребує і шукає стимулів, і саме радість є найприємнішою й найбажанішою в отриманні емоцією», — Марина Журбенко.


Збереження новорічних ритуалів під час війни — вкрай важливе для дітей«Якщо людина потрапляє у кризову ситуацію, травматичні події, то насамперед її потрібно звідти забрати. І в безпечній ситуації потрібно разом пошукати для неї звичні в житті особливості поведінки. Тому якщо ви разом з дітьми оте звичне, традиційне підготування до ритуалу переходу з одного року в інший застосуєте, то мислення дитини буде тільки вдячне. Бо для неї ці приємні опорні схеми життя будуть давати можливість адаптуватися до того мінливого, непередбачуваного, але реального майбутнього в нашій країні на зараз», — Майя Грещук.

Не святкувати — нормально. Зробіть цей вибір, прислухаючись до себе«Не обов’язково він (новорічний настрій, – ред.) має бути. Зараз багато горя й болю навколо кожного з нас. Тому силою притягувати відчуття свята не варто. Думаю, для людини, яка такого святкового настрою не має, буде найкращим просто дозволити собі відчувати те, що відчуває, прислухатися до власних душевних потреб. Можливо, зараз всередині багато болю, переживань та страждань. Про яке тоді святкування може йтися?» — Катерина Клюшниченко.

Як наша психіка реагує на тривалу відсутність світла1Уже понад місяць українці живуть в умовах віяльних відключень електроенергії. Крім усім зрозумілих побутових проблем, тривале перебування без світла може також впливати на психоемоційний стан людини. Тож, якщо ви помітили за собою дивні зміни у настрої, поведінці та появу безпідставних фобій, цілком можливо, що їх джерелом є саме це.
Перебування у темряві підвищує рівень стресу«Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу», – розповідає експертка з нейроменеджменту Наталя Кадя.
Крім того віяльні відключення електроенергії здатні суттєво впливати на режим дня та якість сну відповідно. Наприклад, ви можете страждати від безсоння або частіше бачити нічні жахи.
Які заходи можуть допомогти впоратись з новими реаліями життя в умовах віяльних відключень?
Використовуйте штучні джерела світла. Якщо спати ще не час – спробуйте зайняти себе чимось, продовжуйте активність.
Якщо світло з’явилося пізно ввечері, не варто вмикати освітлення на всю потужність. Використовуйте приглушене світло, щоб підготувати свій організм до сну.
Практикуйте дихальні вправи – вони допоможуть впоратися зі стресом.
Намагайтеся не залишатися впродовж тривалого часу без освітлення наодинці.
Спробуйте розробити новий режим дня, зважаючи на відключення електроенергії. Розуміння розпорядку та послідовності своїх дій в разі тривалої відсутності світла здатне зменшити рівень тривоги.